 |  |  |  |
"Обряди сватання"
Весілля — це одна із найважливіших подій у житті людини. Тому до підготовки відносяться з максимальною серйозністю. Традиції українського народу відрізняються своєю оригінальністю. Існував цілий ряд відносин, які пов'язували дівчину та хлопця до вступу до шлюбу — знайомство, зустрічі та обряд сватання. Хлопці та дівчата спілкувалися в межах своєї вулиці або в межах свого села. Якщо свати починали шукати наречену для хлопця і не знаходили її в рідному селі, починали шукати в сусідніх.
Основним місцем для знайомства сільської молоді були свята, які супроводжувалися музикою та танцями, іграми, або знайомилися під час спільної роботи (наприклад, у полі). Молодь часто знайомилася на вечорницях, де не бували дорослі. Вечорниці проводили в найманому домі, куди зносили їжу, напої та організовували танці. Основною метою вечорниць був вибір нареченого. В деяких випадках вибором супутника життя для своєї дитини займалися батьки. Вони шукали вигідну партію, обирали по певним параметрам. Але часто така поведінка батьків викликала протест дітей. В українській літературі можна зустріти приклади обряду сватання по волі батьків.
|  |  |
В обряді заручин приймали участь не тільки безпосередні дієві особі — молоді та їх батьки, а й громадськість. В маленькому селі жодна подія не проходила повз його мешканців. Спочатку проводили специфічний обряд, який називався “змовини”. Батьки хлопця та дівчини з допомогою сватів укладали угоду, яке оформлювали юридично. Такі документи називали шлюбними листами і вони мали сенс, коли молодятам передавали земельні ділянки або цінне майно. Церковне скріплення шлюбу було прийняте пізніше.
Обряд сватання — це складне дійство, яке складалося із багатьох церемоній. Власне сватання починалося із того, що запрошені свати брали спеціальний хліб, випечений спеціально задля цієї події, та йшли до батьків нареченої, щоб отримати дозвіл на шлюб. Якщо дівчина давала згоду, сватам рушники, а нареченому подавала хустинку на тарілці. Хустинку спеціально для цієї події виготовляли власноруч. Якщо наречена бажала відмовити, вона виносила сватам нареченому гарбуз, а сватам вертала хліб.
У випадку, коли обряд сватання пройшов вдало, переходили до наступної частини — оглядин. Свати оглядали майно нареченої та нареченого. Щоб продемонструвати свою заможність родини вдавалися до хитрощів. На момент проведення оглядин вони позичали у сусідів певне майно — зерно, домашню худобу, певні елементи домашнього господарства. Після сватання проходили заручини. Під час заручин договір про шлюб завірявся юридично. З цього моменту відмова від подальшого шлюбу кралася суттєвим штрафом. На цьому закінчувався період дошлюбних турбот і починалася підготовка до весілля.
| | |